• “Тарас Бульба” (Частина IХ)

...Отож, просвіток у тунелі туру вже видно: 26 червня в "Ляльці" відбудеться прес-конференція з приводу
завершення відбіркового туру на фестиваль "Тарас Бульба", відомого в народі як "Тарас Лялька", а вже
третього липня (!!!) - гала-концерт переможців відбіркового туру та сейшн за участю членів журі. Невже,
невже, не-вже ТАК СКОРО? Отаке собі "Слухай українське!" в мініатюрі (за масштабом популярності груп).
А темряву цього вечора розсіювали бурштинівці, львів'яки та кияни. Що із того вийшло могли побачити та
почути лише присутні "ляльківчани", а от що із того всього було наговорено і так-сяк подумано - тутки...

"Опіум"

Саша Іващук, гітара, вокал: "Група? Не можу сказати, що вона є моя, вона є наша. Народилася група ще в
далекому 1998-му... але це вже другий склад, зібралися ми рік тому, і сьогодні у "Ляльці" - наш перший
дебют. "Опіум" це: Ростик Якуц (соло-гітара), Макс Шурпета (бас), Стьопа (Зайка) Кухмістер (барабани),
Діма (Mad) Капранов (звукорежисер і моральна підтримка) і я, Саша Іващук (вокал, гітара). Враження?
Нормальні. Цілком. Відбулася нормальна презентація нашої групи - старалися, як могли, але звук"...

Діма: "Так, зі звуком у Львові завжди проблеми".

Група: "Хочемо подякувати кафе-клубу "Лялька", "Тарасу Бульбі", всім, хто за нас вболівав і... один одному.
Журі? Багато про них чули, знаю, що це професіонали в музиці, і яким би не було їхнє рішення, воно буде
правильне та об'єктивне... і музичне. Хоча, звісно, атрибутом кожного журі є власна суб'єктивність, нехай це
звучатиме діалектично, але суб'єктивності жодна людина не позбавлена. Ми граємо важкий рок.
Конкуренція? У музичному світі не може про неї йтися. Бо кожна творчість є альтернативною, кожен
творить так, як відчуває, тому про конкуренцію мова йти аж ніяк не може! Щодо стилю, можливо, це
важкий рок, можливо, ми не тямимо в тому... Чого така наркоманська назва? Річ у тім, що ми не є
наркоманами, принаймні, інколи ними стараємося не бути. Це швидше символічна назва, вона відображає
настрій і любов до музики. Це саме любов до музики, а не до наркотиків. Ще кілька слів про історію назви.
Ще в далекому 98-му народився у нас такий салоган: "Хай наша музика стане Вашим наркотиком", потім
останнє слово замінили на "опіум" і так вирішили нас назвати..."

Потім Діма побажав групі успіху, Ростик праці, а потім це все узагальнили і побажали собі успіху в праці, от.

"Перлина степу"(Київ)

Олег (Борода) Нікішов, вокал: "Перлина степу" вже є, мабуть, років вісім. Широко відома у вузьких колах
київського андеґраунду, але тепер завдяки "Ляльці", сподіваюся, проб'ємо... тобто ми хотіли зробити
"трах...нах...вест..." (оцей прорив на Захід). Ми давно про це мріяли. Наш склад: Дмитро Гладун
(лідер-гітара, аранжування, автор більшості пісень), Ярослав (Сява) Ковалець (бас, автор пісень), Олександр
Охрімович (ритм-гітара), Рома Ричков (барабан), Міла Мініна (скрипка), Олег Халахур (директор) і я, Олег
(Борода) Нікішов (вокал). Про фестиваль? Звісно, я збрешу, якщо скажу, що не хочу побувати в Дубно на
фесті. Плюс це нагода засвітитися ще бодай один раз в "Ляльці" із тим, щоб тут "якорнутися" і вже приватно
без конкурсів та журі приїжджати та дарувати Вам гарний настрій, львів'яки, ми Вас любимо! Атмосфера
"Ляльки"? Чудова! Я хочу сказати, що я Вам заздрю, що маєте такий андерграундовий руховий клуб, бо в
Києві є ще "Барви", де ми іноді виступаємо, "Остання Барикада", можливо, скоро відкриється. А завтра ми
їдемо на "Мазепа-фест" у Полтаві. Назва? Коли ми всі закінчували університет, кожен із нас щось там
побринькував, щось писав, потім ми якось згрупувалися, саме напередодні "Червоної Рути", тож, треба було
нам якось назватися. Я собі подумав і вирішив: "Муха в супі". Стоп. Муха в супі є, як і жаба в дирижаблі, це
не цікаво. А потім - стоп! У нас є гарне, файне українське вино! Чудове і стовідсоткове. От так ми і
з'явилися. На усіх фестивалях та конкурсах нас завжди "бортували", сподіваюся, "Лялька" цю традицію
змінить".

Я би не була аж такою самовпевненою, хоча заздрю гіпер-оптимізмові Бороди, з якого він так і "гіпер-пре".

"Токсичний файл" (Бурштин)

Міша Кобзєв, барабани, вокал: "Токсичний файл" у творився у 97-му році, виступали тут, у Львові, в
"Ляльці", в Тернополі, у різних містах. Але нам подобається саме ця клубна атмосфера Львова. Часто у нас
змінювався склад: були дві співачки... Але Ви знаєте, дівчата часто хочуть заміж, відтак просто втікають від
хлопців. Отакі-от справи. Зараз нас троє, тому так склалося, що я, барабанщик, є одразу ж і вокалістом... У
нас, до речі, також цікава гітара: вона водночас і бас (тут задіяна така розпайка)... Тобто наш склад:
Володимир Сонічев (бас і гітара - два в одному), Віталій Гава (труба) та я, Михайло Кобзєв (барабани,
вокал)... Чому така назва? Бо файл несе певну інформацію, як і ми. "Токсичний", бо круто... бо так..." На
жаль, саме тут мій диктофон вирішив мені "западлити" і непомітно "йокнувся".

Добре, що хоч відбірковий тур не може взяти і "йокнутись", тьху-тьху-тьху...
Чого, мабуть, не скажеш про бідолашне втомлене журі...
До наступного четверга.
Наразі це - все.

Мрія ТИТАРЕНКО