- У скількох містах паралельно відбуваються відбіркові тури?
- Поки що тільки у Львові.

- Про інші міста нічого не відомо?
- Є впевненість, що буде у Києві. Найближчим часом.

- Склад журі, відповідно, там буде київський?
- Так.

- Однією із умов фестивалю в Дубно є те, що виконавці мають представити п’ять творів українською мовою, які є ще умови?
- Рівень виконання і рівень творів. Жодних інших умов.

- Де саме має бути представлено п’ять творів: тут, на відбірковому турі у “Ляльці”, чи вже в Дубно? (Це питання – від самих музикантів, що сиділи за спиною Сергія Калинюка. – Авт.)
- Тут. І саме ці твори мають виконуватися на фестивалі.

- А щодо тих груп, яких не зазначено у прес-релізі?
- Цю роботу бере на себе пан Сергій.

(Невеличкий ліричний відступ. Сергій принагідно згадав про першу “Червону Руту”: “Це було ЩОСЬ. Це був ШОК. Дійсно, тоді піднялися такі люди, як брати Гадюкіни, Віка... Це була БОМБА. А нещодавно у “кузнєчіку” (Будинок культури імені Гната Хоткевича) проходив обласний тур на “Червону Руту” і... по-перше, зал був заповнений на 10-15 відсотків (це гала-концерт) і це за фінансування облради чи, там, Міської ради, не знаю... а в місті жодної афішки і т.д. Тобто це все залежить не тільки від грошей, а й, напевно, хто як підніме дупу... щось зробить).

(Другий невеличкий ліричний відступ. Спогади про фест групи “Бард”, Мукачеве, І премія (до речі, “свіжіші” “бульбівські” спогади Вови, вокаліста, Ви можете знайти в інтерв’ю за 12 жовтня): “Значить, дєло було так: приїхали ми туди, як і багато команд, подивилися і десь на команді десятій вирішили поїхати звідти геть, не граючи... Ну, потім ми поучаствували, а зранку нам сказали, що ми – лауреати... Всьо”. Ростислав Антимис, ведучій прес-конференції додав: “Проснулись Зірками”. Хтось, не почувши: “Якими?” “Бардівці”: “Дубненськими!” Загальний сміх...)

- Чому фестиваль міжнародний?
- Цього року буде зовсім інший рівень, буде 3-4 колективи із США...

- Що це за колективи?
- Подивитеся. Їх там знають. Можливо, ще з Німеччини будуть... Тож, ми хочемо підняти насамперед рівень, бо він завжди був низький, таким і залишається...

- Чи передбачає міжнародний статус фестивалю присутність журі з-за кордону?
- Так.
- Хто ці люди?
- ... (Не назвали. – Авт.)

* * * “Перестрілка”
(Вова-Ликов)

Ексклюзивне питання від Вови, вокаліста “Барду”, до організаторів: “Отак сиджу, кіно кручу, що тут відбувається в “Ляльці”... приємно, все приємно, цікаві люди... а питання таке: що дає цей фестиваль??? Ви не відчуваєте, що він може бути жовтим фестивалем?”

- Всі фестивалі є жовтими. Кожен робить для себе те, що він хоче. – Прийняв на себе атаку Анатолій Ликов. -У дев’яностих, взагалі, був спад фестивалів, і можна до них чіпляти різні лейбли, там, жовті, і т. д. Це були просто тусовки.

Вова це зрозумів і захотів завершити думку: “Ну, добре, був такий осад, не відбувався фестиваль “Тарас Бульба”, от, прийшов 2002 рік, ми – переможці, зрозуміло все... for ever, всьо харашо, а от буде 2003 рік, фестиваль... Що Ви можете дати наступним, тим, хто отримає першу премію? Розумієте, ці люди приїжджають із власної ініціативи, кожний хоче проявити себе, тобто поганих команд не було, бо всі викладалися, грали від душі. Нехай воно там було на щось подібне, якісь паралелі, але не в тім річ... Що це все дає? Якусь продюсерську, промоутерську діяльність? Не так собі: зібрали гроші, “забахали”, о-о-о, харашо... чекаємо на наступний фест!”

- Це саме те, про що я щойно говорив: кожний фестиваль дає тим, хто його організовує, але в нас...

Вова нетерпляче втручається: “Чим відрізняється “Тарас Бульба”?”
- Можеш дослухати?
- Так.

- Так-от, слухай (Передаю цю відповідь дослівно, бо боюся щось не те скоротити. – Авт.): наш фестиваль... ми... от, Лєвандович заходив... тобто йдеться про те, щоб трішечки людей можна було... взагалі, щоб заробляти... я сам був кращим гітаристом 91-ого року...
Вова: “Вітаю Вас...”

- ... кращим гітаристом на першому фестивалі. Ну, що дали... люльку Тараса і всьо. Без дірки, навіть не покуриш із неї... (Загальний сміх. – Авт.) То така справа... Важливо на перших порах... для людей, у яких навіть інструменту свого немає... от, люди приїжджають і не знають, які ручки треба покрутити, аби настроїти свою апаратуру... їм головне, аби якісно і професійно... тобто для того ми робимо міжнародний рівень...

Знову втручається Вова: “Так, так, а для чого тоді цей міжнародний рівень?”

- Бо люди в нас зациклилися, одні на одних орієнтуються, а вийдуть інші, заграють іншого чогось, але це – не основний показник... Міжнародність якоїсь акції – це вже міжнародність. Я думаю, ти зі мною погодишся... Не будемо заглиблюватися у то все... Міжнародність потім дасть свої плоди, а от що кому дасть...

Вова: “Я Вас зрозумів, але Ви просто роз’яснюйте адекватно тим людям, які йтимуть на фестиваль, що це таке. Бо є, скажімо, якийсь гітарист, він навіть не знає, чи треба то йому, чи не треба, його просто пре! Пре і всьо! От сцена, люди, кураж повний... пояснюйте їм, бо розчаровуються...” Потім Вова філософствував, що все-таки фестиваль на конкурсній основі має дві сторони медалі...

* * *

Олександр Пахолюк: “Про кіно. Кіно – на підході. Це раз. Друге – скоро буде касета про фестиваль. А чого так довго?.. Ну, бо довго... До наступного фестивалю за попередній усе вийде”.

Юрій Шаріфов: “Хочу додати: не треба мати ілюзій щодо фестивалю. Приїхали, заробили собі місце, поїхали, фестиваль їх не знає і не чує більше. Артисти самі собі роблять кар’єру. Фестиваль чи конкурс – це показати себе, продемонструвати свій рівень, щось заробити і мати у своєму активі і потім навіть комусь втерти носа, що, мовляв, ми там були, щось маємо, от і все. Подальша промоція – то щастя, і це не обов’язкова умова фестивалів. Так не може бути, щоб всі фестивалі займалися своїми переможцями все життя, то - нереально і не треба про це навіть мріяти”.

* * * Про кон(ь)церт.

Отак вбивають мрії... Себто витвережують романтично-патологічно-і-невиліковно захмелілих музикантів. Але то теж не допомагає, радше навпаки.

Тож, у прес-перестрілці хтось у когось та поцілив, а отже, баталії розпочато. Епопею теж. А передмовою до дійства був саме виступ групи “Бард”.

Виступ-відрив. Бо спочатку музиканти грали (і досить професійно!) улюблені і знані хіти минулих років, а вже потім “розігріту”, але неймовірно ліниву (так ніхто майже і не танцював) публіку тішили власними творіннями.

Фішка вечора:
жіночий стриптиз біля вокаліста під сценою. Дівчину настільки вставила “бардівська” музика (і не тільки, мабуть, музика), що вона спочатку зняла светр і танцювала-ковбасилася в одному бюстгальтері. (Чим, звісно, геть зовсім відволікла погляди чоловічої половини присутніх “ляльківчан” зі сцени на себе). Потім їй цього видалося замало і вона повністю оголилася до пояса. Вова, вокаліст, належно оцінив її груди, особливо ліву, дівчата почали нервово курити, Калич не зводив із “оголянки” очей, Шаріфов непомітно перемістився із гальорки у передні ряди, охоронці спустилися глянути на стриптиз...Та-а-а... Чого-чого, а на таке видиво не чекав ніхто... Отакі коні. Зрештою, може, ми не оцінили належно організаторів, і це – перший фестивальний сюрприз?..

Мрія ТИТАРЕНКО

Тарас Бульба” в “Ляльці”

Мабуть, важко львівську публіку здивувати виступом у культовому клубі “Лялька” і саме тому більшість пересічних обивателів не звернули уваги на афіші та реклами, які повідомляли про виступ лауреатів фестивалю “Тарас Бульба” групи “Бард”.

Їхні місця так і залишилися незаповненими, тому вони (обивателі) навіть не підозрюють, що втратили.
Отож, після прес-конференції організаторів фестивалю “Тарас Бульба” закарпатські леґіні вийшли на сцену.

Перші акорди Мукачівської четвірки дали змогу зрозуміти, що до музики в них ставлення не дитяче. Виступ в першому відділені (даруйте за академічність терміну) складався з кавер-версій на безсмертні гіти, таких рок-легенд як Doors, Rolling Stones, Nirvana.

В другій частині хлопці з-за гір запропонували свої твори і ... скажу чесно, незважаючи на в’ялу пасивність ляльківської публіки, енергія перла з динаміків, заповнювала продимлену атмосферу і пронизувала тіло до самих кінчиків пальців (на ногах, звісно ж).

Хлопці впевнено почувались на сцені, жодного зайвого звуку, жодного дисонансу, жодного не граційного руху. Особливо запам’ятався пристьобаний гадюкінський бойовик “Весілля”.
Проте найбільше здивування (ні це слово сюди не підходить), епатаж фурор серед глядачів спричинило те, як одна з шанувальниць таланту молодих рокерів, самотньо протанцювавши під сценою, десь під кінець виступу влаштувала аматорський стриптиз (світлини не додаються). Отепер, панове, можете уявити собі, що то була за музика.

Ростислав АНТИМИС

Прес-реліз

На мальовничих берегах Ікви, під мурами древнього Дубенського замку князів Острозьких та Любомирських щороку відбувається справжнє свято справжньої української музики – міжнародний фестиваль “ТАРАС БУЛЬБА”.

Цей проект спрямований на популяризацію вітчизняної молодіжної культури та естетики.
Серед учасників, які виступали на фестивалі добре знаними є: “Плач Єремії”, Василь Жданків, Руслана, “Чорні Черешні”, Жанна Боднарук, Стефко Оробець, “Вій”, Марійка Бурмака, “Еней”, “Мертва Зона”, “Білий Загін”, “Святий Сон”. Фестиваль обіймає три жанрові категорії: рок-, поп- та етнічна музика.

Концерт групи “БАРД”, що відбувся 6 березня 2003 року в клубі ЛЯЛЬКА є початком відбіркового туру рок-фестивалю “Тарас Бульба”, що відбудеться на початку липня у місті Дубно. Саме група “БАРД” - із закарпатського міста Мукачеве є минулорічним лауреатом (І місце) серед 50 груп, що взяли участь цього фестивалю.

До складу журі увійшли відомі у львівських музичних та громадських колах особи серед яких: Юрій Шаріфов, Олег Калич, Михайло Дашкович, Володимир Якимець, Володимир Михалик.

Наразі до відбіркового туру зголосилися такі відомі публіці представники рок-сцени як НЕОН, НІАГАРА, ТОСТЕР, КУЛА, ОРАТАНІЯ, ГОДО, РІЧ БЕЗ ГОСПОДАРЯ, ТЕТІС (Дрогобич), БРЕМ СТОКЕР (Рівне), ОПІУМ, ВЕРХОВНА ЗРАДА, ЧОРНИЙ ВЕРЕСЕНЬ, МАХ KARNER GROUP, AUDI SILE (Козова) та інші молоді та перспективні виконавці.
Всі виступи будуть відбуватися у добре знаному культовому клубі ЛЯЛЬКА, напротязі березня та квітня і в результаті цих рок-баталій буде відібрано п’ять найкращих виконавців, які окрім того, що виступлять на рок-фестивалі “ТАРАС БУЛЬБА”, потішать львівську публіку концертом до Дня Міста.
Організаторами цієї акції у Львові є Мистецьке Об’єднання “ДЗИҐА” та клуб-кафе “ЛЯЛЬКА”.
На самому фестивалі в Дубно виконавці мають представити 5 творів українською (!) мовою. Наразі через брак належного фінансування, виконавці забезпечуються тільки проживанням. Виступи тривають 3 дні (останній день – гала-концерт). Дипломанти фестивалю візьмуть участь в турі, а також їхні твори увійдуть до збірника, який (за належного фінансування, звичайно) буде видано після фестивалю.

P.S. Організатори обіцяють журналістам акредитування та забезпечення всіх умов під час фестивалю.