• “Тарас Бульба” (Частина VIII)

Опісля невеликої перерви у тиждень "бульбували" два дні поспіль (четвертого та п'ятого червня) п'ять груп.
"Нарешті, вже скоро фініш... - певно, гадає собі втомлене журі та групи, про які вже, либонь-то, забули".
Неймовірно радує, звісно, що груп у нас - ого-го скільки - не переслухаєш, а часом і не наслухаєшся, часом і
не слухаєш, бо вже не "лізе". Львівські резерви поступово вичерпуються, тож, все частіше на "ляльківській"
сцені з'являються кияни, бурштинівці, жовківчани і т. д. У мене є підозра, що якби просто зробити марафон
із концертів усіх українських груп (які існують, принаймні, не менше року), то це би тривало...
до-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-овго, якщо не довше.

Отож, 4 червня, у середу, виступали групи "Vox Populi"(Жовква) та "Саламай кома"(Дрогобич), причому
останню в "ляльківських" колах називали то "Далай-лама", то "Наламай дрова", то "Наливай рому"... ћ

"Vox Populi" (Жовква)

Роман Скеля, соло-гітара, вокал: "Взагалі, "Vox Populi" сформувалася якось неймовірно і спонтанно. Приїхав
хлоп (із іншої області) і знайшов однодумців, спробували акустичний варіант, потім знайшли барабанщика,
спробували із ним.
Склад, таким чином маємо такий: Назар Свинчук, барабани, Володя Руліцький, бас, і я,
Роман Скеля, вокал, гітара.
Отак вже три роки пробуємо, товчемо ті барабани і рвемо ті струни".

Назар Свинчук, барабани: "Чому такий стиль? Ви знаєте, перш за все, це вплив Заходу. Ми ближче до
Польщі... не знаю, ще такими вродилися..."

Роман: "Як чуємося у Львові? Новачками. У "Ляльці" - так само, як в "каптьорі", тобто там, де ми граємо.
Чому така назва? Бо це з латині - голос народу. Ми думаємо, що скажемо своїми піснями все, що хоче
сказати народ. Чому беремо участь на відбірковому турі? Просто беремо, просто граємо. Хочемо заробити на
життя і далі творити. Насамперед хочемо провести певний самоаналіз, подивитися, чого ми варті з-поміж
інших груп і, взагалі, чи нам варто далі грати. Склад журі? Знаємо їх тільки за іменами, а не за діяльністю...
Але дуже поважаємо "Піккардійців" і радіємо, що їхній представник сьогодні сидить із нами. Конкуренти?
Нікого такими не вважаємо. Це наші побратими. Досягнення? Ми стали дипломантами "Червоної Рути"
2001-ого року, поїздили трошки, бували в столиці... Час від часу граємо із "Ніагарою", із "РБГ", "Саламай
кома" до себе у Дрогобич запрошує, а до себе поки нікого не кличемо, бо не маємо можливості, та й стидно,
що ми такі-во".

"Саламай кома" (Дрогобич)

Мєша, вокал, гітара (Олег Медведицький): "Та-от, зібралися. В принципі на це (заняття) хворіємо давно,
професійно не граємо, а так, для себе, як хобі. Всі працюють, мають свої розклади, раз на тиждень собі
збираємося та граємо. Десь пограти теж не проти. Повиступати, як би там не було.
Склад: Іван Сидорак
(бас, баян), Сашко Шумний (бас, гармошка), Сергій Дмитрієв (барабани) і я, Мєша (вокал, гітара).
Чому
беремо участь? Для себе. Зайвий раз пограти не зашкодить. У Дрогобичі мало бачиш якоїсь сцени, руху... Як
нам тут? У "Ляльці" ми вже втретє. Тут - супер, андеґраунд такий, а Вам як? (Це вперше за всю історію
тарасобульбівських інтерв'ю мені задали зустрічне запитання... - Авт.) Нещодавно увійшли в резерв на
"Червоній Руті", тобто рухаємось, хочемо дійти до якихось вершин. Є записи, але в процесі зведення, знову
ж таки, "гаражний" варіант, де є наша репетиційна база. Чого така назва? Є безліч домашніх заготовок на її
розтлумачення. Ось одна з-поміж 13-тьох: просто ду-у-уже смачні слова: що "саламай", що "кома".
Змістового навантаження вони не несуть, просто гарно, ми естети... Це також "я+він+він+він", - четріо. Це
не ініціали, ні. Звісно можна було би ще щось там понавигадувати... Так, нас питали, у якому стилі ми
граємо. Просто рок. Хоча не можна окреслити якийсь певний стиль: трохи панку, трохи... причому кожен із
нас в душі слухає досить різну музику, відтак виходить такий собі мікс. В ідеалі ми не можемо заграти того,
чого хочемо. Перспективи? Поживемо - побачимо. Завтрашній день - у темряві..."

...Темряву наступного дня із неабияким запалом розсіювала наступна трійця: "Токсичний файл" (Бурштин),
"Опіум" (Львів) та "Перлина степу" (Київ)...

Отож, просвіток в тунелі туру вже видно...

Мрія ТИТАРЕНКО