• “Тарас Бульба” (Частина IV)

24 квітня...
Передпасхальний синдром. “Чистий” четвер. Ото собі й запричастилися на четвертому відбірковому турі до фесту в “Ляльці”! І не тренами, не канонічними обрядовими та ірмологійними співами і т. д. і т. п. А карнічним роком! Отакої! Гадаю, вийшло то цілком випадково і спонтанно, (а не за задумом далекоглядних організаторів). Тож, карнічний рок видався як ніколи доречним та “чисточетверговим”...

• “Карна” (Івано-Франківськ)

Влад, гітара: “Ми зібралися 1997 року. Склад групи: Льоша (вокал), Гоблін (бас), Коля (барабан), і я – Влад (гітара). Чим займаємося? – Музикою. Граємо... Ми називаємо стиль, у якому граємо, український “alternative new metal”.

Льоша, вокал: “Саме український. Взагалі, за свою історію ми грали в багатьох стилях, починаючи від “black metal”... Зараз граємо нормальну, прогресивну музику і саме українську”.

Влад: “Гадаю, цю музику ми граємо не тому, що вона популярна, а тому, що вона нам подобається, тому, що вона нам так пишеться, коротше кажучи... Зараз ми записуємо свій дебютний альбом. Він вийде наприкінці червня – на початку липня. Нарешті за шість років існування ми видаємо самоцінний правильний альбом...”

Льоша: “Маємо також записаний відеокліп. Це концертний ролик із декількох концертів”.

Влад: “Чому така назва групи? Гм... це довга історія...”

Льоша: “Вам цілої касети не вистачить, якщо ми почнемо розповідати”.

Влад: “Якщо коротко, то це просто дуже класне слово, корені якого - у хащах історії релігії слов’янства... Двома словами – це втілення плачу. У древніх слов’ян було таке поняття, зараз його немає... Не в прямому розумінні – плачу як сліз, а саме душевного стану такого...”

- Вокал Льоші теж асоціюється із плачем? – питаю.

Льоша: “Можливо... Про фестиваль? Минулого року ми вже були “Тарасі Бульбі” в Дубно. Нам дуже сподобалася ця атмосфера... закулісна. Концерт. Організація, можливо, була не дуже... Але це – двіж! Будь-який фестиваль – це рух, це спілкування з людьми, це добре!”

Влад: “На що сподіваємося? Пройти! Конкуренти? У музиці про конкуренцію не йдеться. Насправді все залежить від смаку журі. Ми просто покажемо свій рівень, а інші групи – свій. А право журі вже вирішувати, хто є хто, правильно?”

Льоша: “Як нам склад журі? Не знаємо, чули про них...”

Влад: “Я можу лише сказати, що в журі сидять компетентні люди, вони розберуться...”

Льоша: “Як потрапили в “Ляльку”? Були тут минулого року, знайомі із багатьма львівськими групами. Також у Франківську є фестиваль “Рок-вибух”, ми їх туди запрошуємо. Із “Лялькою” у нас пов’язано багато...”

Влад: “Це було би смішно й безглуздо: жити поблизу Львова і жодного разу не побувати у клубі “Лялька” і тим паче тут не зіграти!!!”

• “Кара”

Сергій (шпарагівка), ритм-гітара: “Я маю надію, що все ж таки цього літа ми матимемо можливість виступити на грандіозному українському фесті, що відбувається із року в рік. Особисто я брав участь у ньому, але в складі іншої команди”.

Антон (клікуха скотина), бас-гітара, бек-вокал: “На що сподіваємося? Га-га-га... Просто виступити хочемо. Та й нема на що сподіватися... Вони ж не будуть нас розкручувати...”

Сергій: “Склад журі? Дуже суперечливий, люди дуже різні. Я можу також сказати одну річ: цей апарат (музичний) не дає можливості командам показати, на що вони здатні. Тому що я був минулого тижня на “Спліт Тейлі”, “Верховній Зраді”... Ну, це неможливо передати... Це не звук, а каша! Журі до того поставилося дуже упереджено... Але ж ті команди реально не можливо почути у тому звуці! Маю надію, що на наступних відбіркових турах буде краще”.

Антон: “Конкуренти? Для нас всі конкуренти! От, наприклад, зараз грає група “Карна” – дуже класно грають”.

• “Ніагара”

Віка, вокал: “Чому беремо участь у турі? Бо ми хочемо багато грати і грати усюди. Музику грати”.

Павло, бас: “Чесно кажучи, склад журі не дуже об’єктивний, у рок-музиці хлопці не дуже “телепають”... Чесно скажу отак... Не ображайтеся, хлопці...”

Олексій, гітара: “На що сподіваємося? На купу грошей! Та ні на шо! Полабати!”