• “Тарас Бульба” (Частина VII)

Марафон триває, панове, пані, панянки і панки! (Паненятка та панченятка також). Маємо із Вами вже сьому серію бульбяно-лялькового відбіркового туру на рок-фестиваль “Тарас Бульба”, який проходитиме в Дубно 11-12-13 липня! Оце буде шмяк-шмяк-шмяк... А поки що шмякають (шматують та смакують) групи та групами журі, на те воно і журі. 15 травня смакували “Речами Без Господаря” (і господині), “Тетіс”-ами, “Red House Blues”-ами, а сьогодні, 22-ого травня, “панкували-ку-кували” із групами “Loozer”, “Beetlejuice” та “D.N.К.”.

· “Loozer”

“Це яка тут група, - питаю”. Хором: “Loozer!!! Чого беремо участь? Та взяли нас, от і беремо. Нас просто так взяли. На що сподіваємося? Чесно кажучи, немає на що сподіватися...

Чого так? Ну, бо так. Там (В журі, мабуть. – Авт.) всякі модні дядьки: джазмени, блюзмени, а ми що...”

“Так це журі. А публіка?- знову питаю”. “А публіка тут, взагалі, ролі не грає. (Помиляєтеся, хлопаки! Глядацькі симпатії тут також враховано! – знову Авт.)
Конкуренти? “D.N.К.” та “Beetlejuice”. Та ні, ми не можемо їх назвати нашими конкурентами – вони добрі друзі просто. А щодо журі, то саме воно визначає конкурентів. А серед журі майже всі – джазмени, як Шаріфов... про інших не будемо говорити. Вони просто нас не просунуть далі!!!
(Так Вас ще й просувати потрібно? – знову Авт.)
А фестивалі, взагалі, потрібні. Музика - круто. Треба побільше на фестивалях панк-року!”
“Що змінилося в групі, окрім таких іміджових пляжних сорочок? – питаю цілком юних музикантів, вбраних у яскраві (пляжні?) сорочки. Добре, що не у яскраві майтки, як базуки-бендівці, хоча це теж фішка. До речі, зачіски більшості лузерівців видалися іміджовими і в “тєму”, щоправда вже так пахло від них жіночим восковим гелем “Taft”, що невтаємничений міг чогось подумати не того...”
“Не знаємо, порівняно зі старою програмою, у нас є кілька нових пісень, які ми сьогодні зможемо проде-монструвати”.
(А таки монстру вати хлопці на сцені вміють... ще й панкувати, гітари їм в руки! – Авт.)

· “D.N.К.”

Джин, гітара, вокал: “Про групу, в принципі, немає що розказувати. Була заснована у 2000-му році просто так, бо не було що робити. Склад: Джин (гітарист, вокаліст), Антон (бас), Ігор (барабанщик). Я писав пісеньки... Знайшов барабанщика одного, такого цікавого... Він такий трошки дивний: коваль, художник... Я прийшов до нього і сказав: “Давай грати”. Він: “Давай”. Так розпочалася “D.N.К.” Чому така назва? Є багато варіантів...

Антон, бас: “Один із них – Давай Нудистів Ковбасити. Це Джин вигадав”.

Джин: “Насправді не я, а вокаліст групи “Loozer” - Козел. Просто (Як усе просто!!! – Авт.) колись у них був такий задум. Вони його не використали, тож, я скористався... Чому беремо тут участь. По-перше, це зайвий виступ, тобто тебе зайвий раз почують, це приємний привід зайвий раз пограти”.

Антон: “Це не стільки відбірковий тур, скільки тусовка друзів. Хоча ми не любимо грати разом, бо попросту видихаємося...” (Це насамперед пов’язано із тим, що Антон і Джин (але вже Дуся) грають у складі іншої групи - “Beetlejuice”. – Авт.)

· “Beetlejuice”

Антон, вокал, тексти, музика, тобто, як сказав Антон про себе “азьмь єсьмь царь!”: “Нашу групу попрошу не плутати із “D.N.К.”, бо це зовсім різні напрямки! (До такого настійливого прохання доєднався і Джин. – Авт.) Зовсім різні групи, настрої... Ми створилися два роки тому, рік – у цьому складі, карочє... Склад: Антон (Хворий) (вокал, тексти, музика), Женя (гітара), Ваня (бас), Дуся (Джин) (барабани – отакий мультиінструментальний гравець!!!)
Граємо комерційний поп-панк, я знаю... намагаємося ярликів не чіпляти... Просто панк. Але той його вид, який ще у Львові ніхто не грає. Немає більше у Львові таких груп. Ми граємо його по-своєму. Є, там, класичний панк-рок, який грає “Loozer”, ми граємо – підлітковий...
Ми хочемо позбавити народ стереотипів, що сучасний панк-рок – музика для гімна! Це музика для нормальних людей, для нормальної альтернативної молоді!”

Дуся, барабани (він же Джин, вокал, гітара в “D.N.К.”): “Хочеться показати, що панк-рок можна грати професійно, більш-менш чисто і робити його мелодійним, а не просто п’яні уроди прийшли, взяли гітари, і, не вміючи, почали щось бамцати!”

Антон: “Нам сьогодні не пощастило: порвалася струна на бас-гітарі... Чому ми тут? В принципі, у мене досить упереджене ставлення до фестивалів, я вважаю, що всі місця заздалегідь розплановано... Ми хочемо просто пограти. От, на “Червоній Руті” нам теж не пощастило – у нас порвалася струна. Але не на басу... Я досі не можу повірити, що такі дубові струни все ж таки порвалися нарешті, хоча наш басист – не дуже такий маніяк... Конкуренти серед львівського панк-року? Я Вам відповім дуже коротко і ясно про “Beetlejuice”: львівський панк-рок – це ми”.

Дуся: “Він просто дуже скромний хлопець, насправді”.

Антон: “Журі? Того не розуміють, однозначно! Там мають сидіти молоді люди! Я бачив у Києві тусовки...”

Дуся: “Як на мене, може, ці музиканти – непогані люди, але, скажімо, те, що ми граємо, – це нова музична течія... І тут мають сидіти як не тусовочніки, то принаймні люди, які знаються на цьому, яким все одно і які намагаються у кожному стилі щось чути!”

Антон: “Цей стиль просто зовсім не знають у Львові!!!”

- Ну, то Ви просвітили Львів! – кажу.

Антон: “Не те щоб просвітили... Ні фіга! У “Beetlejuice” є концепція “forever young”: молода музика – для молодих людей. Щоб люди завжди залишалися молодими!!!