• “Тарас Бульба” (Частина XII. Остання)

Нарешті – 26 червня!
Останній відбірковий тур!
Скоро – результати. Але хіба це аж так важливо?
Усі групи (без винятку) приїжджають чи приходять виступити в “Ляльці”, щоб просто відірватися, полабати собі (та іншим) в кайф музику, побачити друзів, випити із ними мінералки... Зрештою, “побульбувати” на повну. І це головне. Ще... майже ніхто із груп не називає інших своїх колег конкурентами. Так і має бути. Дружно, класно, драйвово, так, як ніде. Тільки в “Ляльці”. На “Тарасі Ляльці”. А “Тарас Бульба” попереду. Там і побачимося невдовзі. Але перед ним ще почуємося на прес-конференції з приводу завершення відбіркового туру, що відбудеться третього липня. Після чого в “Ляльці” виступатиме київська група, що перемогла на київському відбірковому турі. Вітаю всіх!!! Тепер – кілька інтерв’ю із тернопільськими групами, які останнього вечора буквально заполонили клуб...

· “Інший” (Бучач)

Андрій Слєпцов (Сліпий), гітара: “Всі ми грали до створення групи років по сім кожен, але в різний проектах. Я до того грав у такому гурті “Рикошет”, із Зеленим ми грали сім років у групі “Ковчег”, і саме із “Ковчегом” ми приїхали до Львова вперше. До речі, в “Ляльку”. Щоправда, після цього ж концерту ми і “розвалилися”. Групу ми створили із всього того, що є кращим у нашому маленькому містечку Бучачі (Тернопільської області). Такі класні пацани, чом би не пограти?! Наш теперішній склад: Володимир Кушнірук (Жаба), вокал; Сергій Мигаль (Грубий (Старший)), бас; Олег Петришин (Грубий (Молодший)), барабани, та я, Андрій Слєпцов (Сліпий), гітара. Чому така назва? Спочатку ми називалися “Друге Я”, але інші хлопці теж мали таку назву, тож, ми собі прикинули, що вони більше на неї мають право, і стали “Іншими”.
- То Ви інші?
Володимир Кушнірук (Жаба), вокал: “Так, інші. Яку музику граємо? Ми самі не наважуємося окреслити свій стиль... Говорять, що вуличний хард-кор”.

Сліпий: “Це “Карна” з Івано-Франківська так сказала, але ми не знаємо просто, чесно...”

Сергій Мигаль (Грубий (Старший)), бас: “На що сподіваємося? Грати далі. А потім відпочити”.

Олег Петришин (Грубий (Молодший)), барабани: “Та чекаємо на нормальну “поляну”...

Жаба: “Що собі побажати? – Модних нових ідей”.
Сліпий: “Ні, ні фіга! - Інструментів класних нарешті!”

· “Птаха Project” (Тернопіль)

Микола Голубєв (Птаха), гітара: “Група “Птаха Project” існує чотири роки і ще трошки. Ми приїхали із Тернополя, із тернопільського рок-клубу, побачити і подивитися Львів, ми вже тут були, вже грали. Але от сталася така нагода – відбірковий тур на фестиваль “Тарас Бульба”. На що сподіваємося? На нормальний звук!”

Володимир Гулько, бас: “Я сподіваюся класно відпочити із львівськими друзями, а їх є досить багато, майже всі музиканти у нас виступали в Тернополі. І, звісно, хотілося би сподіватися на участь у “Тарасі Бульбі”.

Олена Мойсеєва, вокал: “Як нам журі? Не знаю... Знаю тільки Дональда із “Піккардійців”. Як нам у чоловічій роковій компанії? Добре”.

Іра Горніцька, вокал: “Може, це десь і рідкість – дівчата в році, але не в Тернополі. У нас дівчат у групах багато”.

Птаха: “Вони нас, хлопців, “строять”!

Володимир: “До речі, справді, наша тернопільська сцена багата на вокалісток”.

Птаха: “Зокрема група “Птаха Project”. Як нам “Лялька”? Сюди завжди приємно та цікаво приїжджати. Звичайно, хотілося би кращого звуку, але атмосфера ця в “Ляльці”, така богемна, вона щось дає... У нас все інакше: ставиться велике світло на велику сцену...”

Володимир: “А приходять послухати концерт по 200-300 чоловік (тінейджерів), а тут, я так зрозумів, приходить “свій” контингент, не більше 50-60-ти чоловік, які стабільно тут “зависають”, така-от богемна тусовка”.

Птаха: “Конкуренти? Розумієте, може, це камінь у город організаторів, але так вже сталося, що сьогодні останній день відбіркового туру, куди втулили всіх тернопільських! А ми всі професійно граємо, тут нема поганих гуртів! Ми постійно разом граємо у нашому клубі ім. Довженка, ми всі разом їхали сюди...”

Володимир: “Піввагона було наших хлопців”.

Птаха: “Чому така назва? Ну... і так все зрозуміло. Не було-не було довго назви, а потім з легкої руки Юри Зеленого так і назвалися. Бо вже не було сенсу її змінювати, нас знали як “Птаха Project” і все. Наш склад: Сергій Недашковський, барабани; Володимир Гулько, бас; Іра Горніцька, вокал; Олена Мойсеєва, вокал, і я, Микола Голубєв (Птаха), гітара. У квітні ми зробили міні-альбом “Війна”, такий звіт за чотири роки пісень різних періодів. За плечима... друга премія “Червоної Рути” 2001-го року. Ми також були фіналістами “Перлин”, але не поїхали, бо в нашої вокалісти весілля було. Ми собі вирішили, що весілля – то раз в житті, а “Перлини” – то таке... Цьогоріч не поїхали на “Перлини”, бо весілля в мене. Словом, займаємося нашими сімейними проблемами”.

· “ALM” (Тернопіль)

Ізвєрг, вокал: “Раніше я працював в іншому колективі (“Гейзер”), ми їздили на усілякі фестивалі, але зараз я знайшов себе саме в цій команді. Наш склад: Саша, гітара; Вождь, бас; Віктор, барабани, і я, Ізвєрг, вокал. Що ми робимо? Ми відображаємо сучасне життя, його жорстокість, можна сказати, що ми співаємо правду про людей і про світ, от і все. Співаємо також про наших “охоронців” закону, які перші порушують його, я погоджуюся заявити це навіть самому президентові!”.

Саша, гітара: “Назва? Є таке дешеве “чорнило” – “Альмійська долина”.

Вождь, бас: “Чому беремо тут участь? Бо це класний фестиваль, багато про нього чули, ще там не були, але хочемо”.

Віктор, барабани: “Кого маємо за конкурентів? Нікого”.

Вождь: “Тут нема конкуренції, не можна визначити кращу команду... Ми не продаємо майонез, щоб була конкуренція... Це музика, розумієте?”

Ізвєрг: “Я абсолютно погоджуюсь, звісно, непогано, якщо тобі за музику платять гроші. Але музика не повинна вимірюватися виключно грішми”.