|
• “Тарас Бульба” (Частина V)
“ТАРАС ЛЯЛЬКА”
(“Оратанія”, “Плач”, “Schmeisser”) |
29 квітня...
Післяпасхальний синдром.
Вже облитий понеділком вівторок світлого
тижня.
Вже чи не переддень травневих свят та перенесеного
Дня Львова. Нашим аби-но тільки ші швяткувати...
Хліба й видовищ! Пива та року! “Ляльки”
та “Дзиґи”!
(Ще – “Синьої фляжки” і т. д. і т. п.)
Але я – про відбірковий тур.
Рок-марафон тривалістю - три місяці (може і більше!), охопністю
– регіональний (!!!), драйвовістю – ого-го який (!), місцем
проходження – “Ляльковим”, за тижневістю – четверговим (майже
завжди), за силою звуку та енерджі – зашкалює, за силою притягання
– не відчепишся, за залежністю – “підсядеш” із першого разу,
за емоційним навантаженням – не питайте.
Тощо.
Тож, щойно відніагарилися, відкаралися та відкарнувалися (“Ніагара”
, “Кара”, “Карна”),
зараз – шмейсеруємося, оратанюємся та плачемо (але з радості)...
• “Оратанія”
Микола (Суп) Собчук, вокал:
“Наша група вже давно існує, маю на увазі із такою назвою.
А група із останнім складом десь півроку існує... Цей склад:
Руслан (Рулет) Нестеровський (гітара), Микола (Суп) Собчук
(вокал), Володя Худа (бас), Максим Балобанов (гітара), Роман
(Малий) Микульський (барабани) і Вадим (Геник) Кальченко (клавіші).
Ми змінили усе: музику, імідж... Тобто повністю усе”.
Руслан (Рулет) Нестеровський,
гітара: “Так, взагалі повиганяли усіх, а залишилися ті, які
хочуть працювати”.
Микола: “Пояснюю, чому
така назва: це колишній наш барабанщик читав книгу культового
історика Юрія Канигіна. Прочитав і йому дуже сподобалося.
Колись наші землі називалися Київською Руссю, до неї це була
– Велика Скіфія, а ще раніше – Оратанія. Ну, це така більше
культова назва”.
Руслан: “Перші поселення
слов’ян”.
Микола: “Чому беремо участь
у відбірковому турі? Подобається нам грати, от і все”.
Руслан: “На що сподіваємося?
Якщо нас запросять, то ми нормально відіграємо”.
Микола: “Хочеться себе
показати, ми досить молода група...”
Руслан: “До речі, наша
група недавно випустила сингл, куди увійшли чотири речі: три
пісні і один ремікс на пісню “Ти не той”. Щойно ми повернулися
із “Перлин сезону”, класно було там... Положинський так якось
дивився на нас, врікти, певно, хотів... Після цього одразу
ж ми виступили в Івано-Франківську на фесті “Рок-вибух”...
Тобто життя таке круїзне, я б сказав... А найбільше наше досягнення:
два роки тому ми брали участь у відбірковому турі, як сказав
Андрій Гавор, на “Червивій Рвоті” (“Червона Рута” тобто).
У нас там струна порвалася на басу... тому спогади класні”.
Володя Худа, бас: “Склад
журі тут, у “Ляльці”? Нормальний...”
Микола: “Вони – майстри
своєї справи. Ми сподіваємося на їхню неупереджену думку.
Конкуренти? Ми взагалі між групами конкурентів не бачимо,
бо всі групи, які є у Львові і які сюди приїжджають, усі грають
зовсім різну музику. Це не є Схід, де всі грають або “Земфіру”,
або “Мумій Троль”, або щось таке. Тож, тут конкурентів немає”.
Руслан: “Ми більше їх
бачимо як колег у спільній справі”.
• “Schmeisser”
Ярко Дикун (гітара): “У
такому складі ми граємо вже більше року – у січні був рік.
Так, ми ще молоді, але насправді ми вже граємо більше трьох
років. Тобто у нас змінювалися назви, склад, фактично я (гітарист)
і барабанщик – ми залишалися постійно. Спочатку це була група
“Ego”, потім ще і ще, врешті, все це дружно трансформувалося
у “Schmeisser”: Сашко Долбня (бас), Віталій Волянський (барабани)
і я, Ярко Дикун (гітара)”.
Сашко Долбня (бас): “Чому
беремо участь у відбірковому турі? Тому що хочемо на “Тараса
Бульбу”, йолкі-палкі... Ще там жодного разу не були. Сподіваюся
на... перемогу і тільки на перемогу”.
Сашко: “Як нам у “Ляльці”?
Нормально”.
|
